З 1 січня 2013 року вступають в дію податкові норми, які прив'язують договірні ціни до індикативних
З 1 січня 2013 року вступають в дію норми Податкового кодексу, що регулюють порядок використання звичайних цін і методи їх визначення (стаття 39 Податкового кодексу). Ідея імплементації звичайних цін полягає у використанні індикативних цін, на основі яких буде здійснюватись оподаткування.
Використання звичайних цін і передбачувана прив'язка до них договірних цін – це можливість уникнути зайвих конфліктів з податковою та митною службою, адже згідно зі статтею 14 Податкового кодексу звичайною є ціна (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Для визначення звичайних цін на товари використовуватимуться офіційні джерела інформації, у тому числі ціни спеціалізованих аукціонів та біржові котирування (пункт 11.2 статті Податкового кодексу).
22 серпня 2012 року постановою Кабміну № 787 був затверджений порядок укладення та виконання договорів про ціноутворення з метою оподаткування (вступає в силу 1 січня 2013 року). Підзаконний акт розроблений для практичної реалізації пункту 16 статті 39 Податкового Кодексу, яка дає право платникам звернутися в Державну Податкову службу із заявою про укладення відповідного договору.
Пункт 14 статті 39 Податкового кодексу зобов'язує платника обґрунтувати відповідність договірних цін звичайним (у відповідь на запит органу ДПС) або ж визнати, що таке обґрунтування - завдання податкової. Вибір безальтернативний. Експерти також вбачають ряд перешкод в обґрунтуванні відповідності договірних цін звичайним. Однак, крупні платники податків вже знайшли вихід і обрали беззаперечний метод визначення звичайної ціни, що визнаний в провідних країнах світу – це біржове котирування. Адже ціна, встановлена в результаті проведення біржових торгів вважається звичайною, а значить ринковою. Тож, якщо не можете довести податковій чи митній службі «звичайність» ціни вашого договору – йдіть на біржу.

